Настане час

У драмі людській небагато дій:
дитинство, юність, молодість і старість.
Роби що хоч, ридай або радій.
Неси свій хрест. Все інше – позосталість.

Настане час – і піде все в архів.
Уламки долі винесе на сушу.
Життя – спокута не своїх гріхів.
Життя – це оббирання з реп’яхів,
що пазурами уп’ялися в душу.

Кричи, благай – епоха та глуха.
Поет припав до папиних пантофель.
Страшний суфлер підказує: ха-ха!
Мені не смішно. Я ж не Мефістофель.

Ліна Костенко

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17592

Зображення: https://i.ytimg.com/vi/RRifOCmptxE/hq720.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *